Політика Хорватії
Політика Хорватії визначається парламентською, представницькою демократичною республікою, де прем'єр-міністр Хорватії є главою уряду в багатопартійній системі.
Виконавча влада здійснюється Урядом і Президентом Хорватії. Законодавча влада належить хорватському парламенту (хорв. Sabor). Судова влада не залежить від виконавчої та законодавчої влади.
Хорватський парламент і уряд
Парламент є однопалатним законодавчим органом. Кількість представників Сабору (депутатів) коливається від 100 до 160; вони обираються всенародним голосуванням на чотирирічний термін.
Уряд (хорв. Vlada) — головна виконавча влада Хорватії, яку очолює прем'єр-міністр, який має чотирьох заступників прем'єр-міністра, які також є міністрами уряду. Двадцять міністрів відповідають за конкретні дії.
Виконавча влада несе відповідальність за розробку законодавства та бюджету, виконання законів та керівництво зовнішньою та внутрішньою політикою.
Президент і суд
Президент Республіки (хорв. Predsjednik/ica Republike) — глава держави і головнокомандувач Збройними силами Хорватії, обраний на п'ятирічний термін.
Хорватія має трирівневу незалежну судову систему, що регулюється Конституцією Хорватії та національним законодавством, прийнятим Сабором.
- Верховний суд (хорв. Vrhovni sud) — вищий апеляційний суд Хорватії, а муніципальні та окружні суди — суди загальної юрисдикції.
У Хорватії є й інші спеціалізовані суди, господарські суди та Вищий господарський суд, суди з розгляду проступків та Вищий суд з розгляду проступків, адміністративні суди та Вищий адміністративний суд.
Хорватський конституційний суд (хорв. Ustavni sud) — судовий орган, який займається переважно конституційним правом. Її основне завдання полягає в тому, щоб вирішити, чи є оскаржувані закони неконституційними, тобто такими, що суперечать конституційно встановленим правам і свободам.
Державна прокуратура представляє державу в судовому процесі.
Парламент прийняв чинну Конституцію Хорватії 22 грудня 1990 року і прийняв рішення проголосити незалежність від Югославії 25 червня 1991 року. Конституційне рішення про суверенітет і незалежність Республіки Хорватія набуло чинності 8 жовтня 1991 року.
З тих пір Конституція кілька разів змінювалася.
Події 1848 року в Європі та Австрійській імперії принесли кардинальні зміни в хорватському суспільстві та політиці, спровокувавши хорватське національне відродження, яке сильно вплинуло на політичні та соціальні події в Хорватії. У той час Сабор і Бан Йосип Єлачич виступали за розрив зв'язків з Угорським королівством, підкреслюючи зв'язки з іншими південнослов'янськими землями в межах імперії. З'явилося кілька відомих хорватських політичних діячів, таких як Анте Старчевич, Євген Кватернік, Франьо Рачкі та Йосип Юрай Штроссмайер. Період неоабсолютизму супроводжувався Австро-Угорським компромісом 1867 року та Хорватсько-угорським врегулюванням, яке надало обмежену незалежність Хорватії.
Цю статтю підготовлено за допомогою ШІ на основі кількох новинних повідомлень; наша редакція перевіряє її відповідно до редакційних принципів. Редакційні стандарти · Повідомити новину й контакти
Коментарі 0